середу, 25 жовтня 2017 р.

Найдавніші часи на території Козельця. Перші поселення на території Козелецького району

Заселення первісною людиною території сучасної Козелеччини почалося в VІІІ тисячолітті до нашої ери. Топографія неолітичних пам’яток досить одноманітна. Поселення розміщувались у заплавах р. Остер. Їх площа сягала 2 га. В даний час на території Козелеччини відомі 14 поселень доби неоліту.
Перше з них було відкрите на початку 20-х років ХХ століття експедицією ВУАН в заплаві р. Остер поблизу с. Кривицьке.
Наступні три поселення були відкриті в 1924 році. Спочатку перший директор Остерського краєзнавчого музею, уродженець селища Козелець А.Г. Розанов (репресований в 30-ті роки) відкрив поселення на південній околиці с. Короп׳є, а потім український археолог Г.М. Морачевський відкрив стоянки на території с. Моровськ та у заплаві Десни поблизу с. Пархимів.
Значний вклад у виявлення поселень первісної людини на території Козелеччини внесла В. Козловська, яка протягом 1926 – 1928 років виявила 5 таких місць. Вони знаходились на території поблизу сіл Виповзів, Карпилівка, Данівка, Підлісне, Набільське.
Наступні поселення відкриті вже після Другої світової війни. Так, 1949 року            Т.С. Пассек відкрила поселення доби неоліту на території м. Остер, а Д.Я. Телєгін та В.А. Круц у 1965 році відкрили найбільшу на Козелеччині стоянку цього періоду «Ворошників Ріг» (площею 100 на 2000 метрів) у заплаві р. Дніпро поблизу с. Сорокошичі.
Останні три поселення доби неоліту були відкриті в 1973 році П. М. Третьяковим. Це – «Жуківщина» (площею 450 кв. м.), «Любечанинів - 3», «Любечанинів - 2» поблизу однойменних сіл.

На Козелеччині поселення доби неоліту відносяться до трьох культур: лизогубської (V – ІV тис. до н.е.), дніпро – донецької (V – ІV тис. до н.е.) та ямково – гребінчастої.


2.2 Поселення трипільської культури на території Козелеччини.
У другій половині ІІІ тис. до н.е. в південні райони Козелеччини проникають пізньотріпільські землеробсько – скотарські племена.
 Найбільш знаною із стоянок трипільських племен на території Козелеччини є поселення «Євминка - І», більш відоме як «Узвіз». Воно було відкрите в 1908 році місцевим вчителем К.А. Ставровським, а більш детально досліджене в 1925 – 1926 роках відомим краєзнавцем. Г. Розановим та професором М.О. Макаренком (вони були репресовані в 30-х роках).
О. Базун у праці «Історія Остерщини» вказує, що на території Козелецького району виявлено понад 30 фрагментів глиняних фігурок. Вони зберігаються в Київському історичному, Остерському краєзнавчому та Чернігівському історичному музеях. В Київському музеї також зберігається і орнаментована прясличка біконічної форми.
В 1965 році за 1,5 км на південь від с. Євминка, в урочищі «Стара цегельня» українські археологи Д.Я. Телєгін та В.А. Круц виявили поселення цого ж періоду під назвою «Євминка - 2», або «Стара цегельня». Тут вони знайшли і дослідили ще два заглиблених житла трипільської культури (розміром 4,8 на 3,2 та 4,4 на 2,2 м), причому одне із них було двокамерним.
В 1908 році К.А. Ставровський  відкрив трипільські поселення на південно-східній околиці с. Лукава.
В 1926 – 1928 роках В. Козловська відкрила поселення цього ж типу на берегах річок Десна та Остер, що знаходились в сучасних межах м. Остра, сіл Кошани, Поліське, Самійлівка та Крехаїв. Останнє відоме під назвою «Пинюхове болото» і знаходиться в однойменному урочищі на лівому березі р. Десна.
В 1946 – 1947 роках О. О. Попко відкрив два найпівнічніші на Чернігівщині поселення цього періоду: «Гатне» - розташоване поблизу села Вовчок, та поселення «Піски» - розташоване поблизу села Надинівка на правому березі р. Смолянка.
Останнє з відомих поселень з трипільської культури на території Козелеччини – «Лебедівка» - було виявлене в 1967 році С.С. Березанською в північно-східній частині населеного пункту на притоці Десни – Кривші.  


2.3 Епоха бронзи на території Козелецького району.
Важливим періодом в історії Козелеччини був бронзовий вік (ІІ – І тис. до н.е.), який характеризувався вагомим досягненням в господарському, культурному та суспільному житті стародавніх людей. Одним із найважливіших досягнень цього часу було відкриття та використання бронзи.
На території району зафіксовано залишки 27 поселень епохи бронзи. Дослідженням старожитностей Козелеччини епохи бронзи займались С.С. Бережанська, І.І. Єдомаха, Г.В. Жаров, В. Козловські, А.В. Круц, Т.М. Майборода, М.О.Макаренко, А.О. Мултанен, О.О. Попко, А.Г. Розанов, Є.О. Симонович, Ю.М. Ситий, Д.Я. Телєгін, О.В. Шекун.
Серед пам’яток  епохи бронзи на Козелеччини найбільше виявлено тих, які відносяться до середньодніпровської культури (кінець ІІІ – середина ІІ тисячоліття до н.е.). поселення розміщувались на високих ділянках терас чи на підвищеннях в проймах річок Десна, Остер, Трубіж, Рудка та болота Калита. Їх розміри коливались від 0,3 до 17 га.
Перше поселення племен середньодніпровської культури було виявлено в 1924 році А.Г. Розановим на території району «Купрійцеві млини» (північно – західна околиця с. Євминки).
Найбільше поселення цього періоду  - «Галайове», площею біля 17 га було відкрите археологом А.О. Мултаненом в 1987 році. Розташовувалось на правобережній терасі р. Трубіж в урочищі Галайове, за 3 км на південь від с. Данівка.
Сліди племен середньодніпровської культури були виявлені і на території сучасного Козельця. Це найдавніше поселення в райцентрі.  Воно має назву «Козелець - 1» або «Острів». Розміщувалось поселення на підвищеному правому березі р. Остер, в урочищі Острів, навпроти Козелецької гімназії №1. його відкрив і дослідив в 30-ті роки ХХ ст. О.О. Попко.
В середині ХVІІ – ХVст. До н.е. на Козелеччини з’являються скотарські племена культури багатоваликової кераміки, відмінною рисою якої була кераміка, орнаментована наліпними валиками. Розміри таких поселень від 0,3 до 3 га. В них проживала родова община в кількості 200 – 250 чоловік.
Всього на Козелеччині виявлено 3 такі поселення. В 1946 – 1947 роках археолог О.О. Попко виявив поселення цього часу поблизу с. Вовчок та с. Пилятин та поблизу с. Курганське («Курган»).
Серед поселень землеробсько – скотарських племен мар′янівсько – бондарихівської культури бронзового віку (ХІ – VІІІ ст. до н.е.) на території Козелецького району виявлено лише поселення «Калита - Гало» (1990 р., Г.В.Жаров). Воно розміщувалось між селами Чемер та Кіпті.

                               2.4 Козелецький район в епоху залізного віку.
В І тисячолітті до н.е. на території Козелецького району розпочався ранній залізний вік. Поширення заліза викликало технічну революцію в історії людства. Використання заліза створило передумови до другого розподілу праці: відокремлення ремесел від землеробства.
Залізна доба в межах Козелецького району представлена пам’ятками підгірцевсько – милогрудівської, юхнівської, зарубинецької та черняхівської культур.
Північну частину району та територію поблизу Козельця заселяли племена підгірцевсько – милогрудівської культури, територія яких охоплювала північну частину Середнього та Верхнього Подніпров’я в межах України та південної Білорусії.
На території Козелецького району виявлено 6 поселень даного типу, відкритих у кінці 80-х – початку 90-х років ХХ ст. археологами А.О. Мултаненом, Г.В. Жаровим, Т.М. Майбородою.
Перше з них – «Закревська дюна» було виявлено в 1986 році А.О. Мултаненом поблизу с. Закревське. В 1987 році він дослідив поселення «Копанка» поблизу с. Вовчок, а також поселення «Рудка», за 2 км від с. Красилівка.
Три поселення підгірцевсько – милогрудівської культури були виявлені і досліджені в 1992 році археологами Т.М. Майбородою та Г.В.Жировим на території с. Білейки та поблизу с. Кривицьке – в урочищі  «Бугор».
На території Козелецького району виявлено і досліджено три поселення юхнівської культури. Перше з них, «Поділ - І», розташоване за 3,5 км від с. Вовчок. Дослідив у 1946 – 1947 роках археолог О.О. Попко. Два інші поселення розташовані поблизу с. Шеми в урочищі  Саги («Сага - І», «Сага - ІІ»).
Наприкінці ІІІ ст. до н.е. на Козелеччини з’являються племена зарубинецької культури. Залишки даної культури були знайдені в 1947 році археологом О.О. Попком поблизу с. Вовчок, в урочищі «Вільхове». Археолог О.В. Шекун знайшов поселення «Поділ - І», «Поділ - ІІ» також поблизу с. Вовчок. Знайдені залишки даної культури поблизу с. Кривицьке (Г.В. Жаров і Т.М. Майборода).

2.5  Перші поселення слов’янських племен на Козелеччині.

З ІІ ст. на території сучасного Козелецького району потрапляють племена Черняхівської культури, які, на думку дослідників, були предками древніх слов’ян.
У ІІ – ІV ст. на Понесенні збільшується кількість пам’яток за рахунок переселення туди середньодніпровських зарубинецьких племен. Змінюється їх матеріальний стан, що дозволяє виокремити їх в окрему київську археологічну культуру, спочатку названу пам’ятками київського типу. 
В даний час на Козелеччині відомо 8 пам’яток київського типу. Найбільш типовими з них є 4.
Такі поселення відкриті в 1967 році С.С. Бережанською поблизу с. Гламазди («Гламазди - І»), в 1982 році В.П. Коваленком між селами Карпилівка та Короп′є, в 1986 році А.О. Мултаненом на околиці с. Красилівка («Красилівка - І» та «Красилівка - ІІ»).
Залишки пам’яток київського типу були виявлені на околиці Козельця та сіл Кривицьке, Любечанинів, Пилятин.
Всього декілька пам'яток колочинського типу дослід­жувалися на Козелеччині. Її залишки знаходимо у описаних раніше  пам'ятках   "Любечанинів-2"  та  "Любечанинів-3"  в однойменному населеному пункті, а також "Подол-1" (біля с. Вовчок).


Немає коментарів:

Дописати коментар