tag:blogger.com,1999:blog-28146578017771410112024-02-19T04:24:20.282+02:00Історія КозельцяНарод, який не знає свого минулого, не має майбутнього.Іринаhttp://www.blogger.com/profile/05360240354875110051noreply@blogger.comBlogger5125tag:blogger.com,1999:blog-2814657801777141011.post-60919198684220042802017-10-25T20:08:00.001+03:002017-10-28T18:22:32.130+03:00Найдавніші часи на території Козельця. Перші поселення на території Козелецького району<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
Заселення первісною людиною
території сучасної Козелеччини почалося в VІІІ тисячолітті до нашої ери.
Топографія неолітичних пам’яток досить одноманітна. Поселення розміщувались у
заплавах р. Остер. Їх площа сягала 2 га. В даний час на території Козелеччини
відомі 14 поселень доби неоліту.<span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<i>Перше з них було відкрите на
початку 20-х років ХХ століття експедицією ВУАН в заплаві р. Остер поблизу с.
Кривицьке.</i><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<i>Наступні три поселення були
відкриті в 1924 році. Спочатку перший директор Остерського краєзнавчого музею,
уродженець селища Козелець А.Г. Розанов (репресований в 30-ті роки) відкрив поселення
на південній околиці с. Короп</i>׳<i>є, а потім український археолог Г.М. Морачевський відкрив стоянки
на території с. Моровськ та у заплаві Десни поблизу с. Пархимів.</i><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<i>Значний вклад у виявлення
поселень первісної людини на території Козелеччини внесла В. Козловська, яка
протягом 1926 – 1928 років виявила 5 таких місць. Вони знаходились на території
поблизу сіл Виповзів, Карпилівка, Данівка, Підлісне, Набільське.</i><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<i>Наступні поселення відкриті
вже після Другої світової війни. Так, 1949
року Т.С.
Пассек відкрила поселення доби неоліту на території м. Остер, а Д.Я. Телєгін та
В.А. Круц у 1965 році відкрили найбільшу на Козелеччині стоянку цього періоду
«Ворошників Ріг» (площею 100 на 2000 метрів) у заплаві р. Дніпро поблизу с.
Сорокошичі.</i><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<i>Останні три поселення доби
неоліту були відкриті в 1973 році П. М. Третьяковим. Це – «Жуківщина» (площею
450 кв. м.), «Любечанинів - 3», «Любечанинів - 2» поблизу однойменних сіл.</i></div>
<a name='more'></a><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span><br />
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<b><i>На Козелеччині поселення доби
неоліту відносяться до трьох культур: лизогубської</i></b><i> (V – ІV тис.
до н.е.), <b>дніпро – донецької</b> (V – ІV тис. до н.е.)
та <b>ямково – гребінчастої</b>.</i><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<br /></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<br /></div>
<div align="center" style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: center; text-indent: 28.4pt;">
<b><span style="color: #002060; font-family: "" serif "" , "serif"; font-size: 16.0pt;">2.2 Поселення трипільської культури на території Козелеччини.</span></b><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
У другій половині ІІІ тис. до
н.е. в південні райони Козелеччини проникають пізньотріпільські землеробсько –
скотарські племена.<span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<i>Найбільш знаною із
стоянок трипільських племен на території Козелеччини є поселення «Євминка - І»,
більш відоме як «Узвіз». Воно було відкрите в 1908 році місцевим вчителем К.А.
Ставровським, а більш детально досліджене в 1925 – 1926 роках відомим
краєзнавцем. Г. Розановим та професором М.О. Макаренком (вони були репресовані
в 30-х роках).<o:p></o:p></i><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<i>О. Базун у праці «Історія
Остерщини» вказує, що на території Козелецького району виявлено понад 30
фрагментів глиняних фігурок. Вони зберігаються в Київському історичному,
Остерському краєзнавчому та Чернігівському історичному музеях. В Київському
музеї також зберігається і орнаментована прясличка біконічної форми.</i><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<i>В 1965 році за 1,5 км на
південь від с. Євминка, в урочищі «Стара цегельня» українські археологи Д.Я.
Телєгін та В.А. Круц виявили поселення цого ж періоду під назвою «Євминка - 2»,
або «Стара цегельня». Тут вони знайшли і дослідили ще два заглиблених житла
трипільської культури (розміром 4,8 на 3,2 та 4,4 на 2,2 м), причому одне із них
було двокамерним.</i><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<i>В 1908 році К.А.
Ставровський відкрив трипільські поселення на південно-східній околиці с.
Лукава.</i><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<i>В 1926 – 1928 роках В.
Козловська відкрила поселення цього ж типу на берегах річок Десна та Остер, що
знаходились в сучасних межах м. Остра, сіл Кошани, Поліське, Самійлівка та
Крехаїв. Останнє відоме під назвою «Пинюхове болото» і знаходиться в однойменному
урочищі на лівому березі р. Десна.</i><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<i>В 1946 – 1947 роках О. О.
Попко відкрив два найпівнічніші на Чернігівщині поселення цього періоду:
«Гатне» - розташоване поблизу села Вовчок, та поселення «Піски» - розташоване
поблизу села Надинівка на правому березі р. Смолянка.</i><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<b>Останнє з відомих поселень з
трипільської культури на території Козелеччини – «Лебедівка» - було виявлене в
1967 році С.С. Березанською в північно-східній частині населеного пункту на
притоці Десни – Кривші. </b><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<br /></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<br /></div>
<div align="center" style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: center; text-indent: 28.4pt;">
<b><span style="color: #002060; font-family: "" serif "" , "serif"; font-size: 14.0pt;">2.3 Епоха бронзи на території Козелецького району.</span></b><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<i>Важливим періодом в історії
Козелеччини був бронзовий вік (ІІ – І тис. до н.е.), який характеризувався
вагомим досягненням в господарському, культурному та суспільному житті
стародавніх людей. Одним із найважливіших досягнень цього часу було відкриття
та використання бронзи.</i><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<i>На території району
зафіксовано залишки 27 поселень епохи бронзи. Дослідженням старожитностей
Козелеччини епохи бронзи займались С.С. Бережанська, І.І. Єдомаха, Г.В. Жаров,
В. Козловські, А.В. Круц, Т.М. Майборода, М.О.Макаренко, А.О. Мултанен, О.О.
Попко, А.Г. Розанов, Є.О. Симонович, Ю.М. Ситий, Д.Я. Телєгін, О.В. Шекун.</i><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<i>Серед пам’яток епохи
бронзи на Козелеччини найбільше виявлено тих, які відносяться до
середньодніпровської культури (кінець ІІІ – середина ІІ тисячоліття до н.е.).
поселення розміщувались на високих ділянках терас чи на підвищеннях в проймах
річок Десна, Остер, Трубіж, Рудка та болота Калита. Їх розміри коливались від
0,3 до 17 га.</i><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<i>Перше поселення племен
середньодніпровської культури було виявлено в 1924 році А.Г. Розановим на
території району «Купрійцеві млини» (північно – західна околиця с. Євминки).</i><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<i>Найбільше поселення цього
періоду - «Галайове», площею біля 17 га було відкрите археологом А.О.
Мултаненом в 1987 році. Розташовувалось на правобережній терасі р. Трубіж в
урочищі Галайове, за 3 км на південь від с. Данівка.</i><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<b>Сліди племен
середньодніпровської культури були виявлені і на території сучасного Козельця.
Це найдавніше поселення в райцентрі. Воно має назву «Козелець - 1» або
«Острів». Розміщувалось поселення на підвищеному правому березі р. Остер, в
урочищі Острів, навпроти Козелецької гімназії №1. його відкрив і дослідив в
30-ті роки ХХ ст. О.О. Попко.</b><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<i>В середині ХVІІ – ХVст. До
н.е. на Козелеччини з’являються скотарські племена культури багатоваликової
кераміки, відмінною рисою якої була кераміка, орнаментована наліпними валиками.
Розміри таких поселень від 0,3 до 3 га. В них проживала родова община в
кількості 200 – 250 чоловік.</i><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<i>Всього на Козелеччині
виявлено 3 такі поселення. В 1946 – 1947 роках археолог О.О. Попко виявив
поселення цього часу поблизу с. Вовчок та с. Пилятин та поблизу с. Курганське
(«Курган»).</i><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<i>Серед поселень землеробсько –
скотарських племен мар′янівсько – бондарихівської культури бронзового віку (ХІ
– VІІІ ст. до н.е.) на території Козелецького району виявлено лише
поселення «Калита - Гало» (1990 р., Г.В.Жаров). Воно розміщувалось між селами Чемер та Кіпті.</i><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<br /></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<b> </b><b><span style="color: #002060; font-family: "" serif "" , "serif"; font-size: 14.0pt;"> 2.4
Козелецький район в епоху залізного віку.</span></b><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
В І тисячолітті до н.е. на
території Козелецького району розпочався ранній залізний вік. Поширення заліза
викликало технічну революцію в історії людства. Використання заліза створило
передумови до другого розподілу праці: відокремлення ремесел від землеробства.<span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
Залізна доба в межах
Козелецького району представлена пам’ятками підгірцевсько – милогрудівської,
юхнівської, зарубинецької та черняхівської культур.<span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<b>Північну частину району та
територію поблизу Козельця заселяли племена підгірцевсько – милогрудівської
культури, територія яких охоплювала північну частину Середнього та Верхнього
Подніпров’я в межах України та південної Білорусії.</b><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<i>На території Козелецького
району виявлено 6 поселень даного типу, відкритих у кінці 80-х – початку 90-х
років ХХ ст. археологами А.О. Мултаненом, Г.В. Жаровим, Т.М. Майбородою.</i><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<i>Перше з них – «Закревська
дюна» було виявлено в 1986 році А.О. Мултаненом поблизу с. Закревське. В 1987
році він дослідив поселення «Копанка» поблизу с. Вовчок, а також поселення
«Рудка», за 2 км від с. Красилівка.</i><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<i>Три поселення підгірцевсько –
милогрудівської культури були виявлені і досліджені в 1992 році археологами
Т.М. Майбородою та Г.В.Жировим на території с. Білейки та поблизу с. Кривицьке
– в урочищі «Бугор».</i><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<i>На території Козелецького
району виявлено і досліджено три поселення юхнівської культури. Перше з них,
«Поділ - І», розташоване за 3,5 км від с. Вовчок. Дослідив у 1946 – 1947 роках
археолог О.О. Попко. Два інші поселення розташовані поблизу с. Шеми в
урочищі Саги («Сага - І», «Сага - ІІ»).</i><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<b>Наприкінці ІІІ ст. до н.е. на
Козелеччини з’являються племена зарубинецької культури. </b>Залишки даної культури були
знайдені в 1947 році археологом О.О. Попком поблизу с. Вовчок, в урочищі
«Вільхове». Археолог О.В. Шекун знайшов поселення «Поділ - І», «Поділ - ІІ»
також поблизу с. Вовчок. Знайдені залишки даної культури поблизу с. Кривицьке
(Г.В. Жаров і Т.М. Майборода).<span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<br /></div>
<div align="center" style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: center; text-indent: 28.4pt;">
<b><span style="color: #002060; font-family: "" serif "" , "serif"; font-size: 14.0pt;">2.5 Перші поселення слов’янських племен на Козелеччині.</span></b><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<br /></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<b>З </b>ІІ ст. на території сучасного
Козелецького району потрапляють племена Черняхівської культури, які, на думку
дослідників, були предками древніх слов’ян.<span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
У ІІ – ІV ст. на Понесенні
збільшується кількість пам’яток за рахунок переселення туди середньодніпровських
зарубинецьких племен. Змінюється їх матеріальний стан, що дозволяє виокремити
їх в окрему київську археологічну культуру, спочатку названу пам’ятками
київського типу. <span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
В даний час на Козелеччині
відомо 8 пам’яток київського типу. Найбільш типовими з них є 4.<span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
Такі поселення відкриті в
1967 році С.С. Бережанською поблизу с. Гламазди («Гламазди - І»), в 1982 році
В.П. Коваленком між селами Карпилівка та Короп′є, в 1986 році А.О. Мултаненом
на околиці с. Красилівка («Красилівка - І» та «Красилівка - ІІ»).<span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<b>Залишки пам’яток київського
типу були виявлені на околиці Козельця та сіл Кривицьке, Любечанинів, Пилятин.</b><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
Всього декілька пам'яток
колочинського типу досліджувалися на Козелеччині. Її залишки знаходимо у
описаних раніше пам'ятках "Любечанинів-2"
та "Любечанинів-3" в однойменному населеному пункті, а
також "Подол-1" (біля <span style="letter-spacing: -.35pt;">с.
Вовчок).</span><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<o:p></o:p>
<o:p></o:p>
<o:p></o:p>
<o:p></o:p>
<o:p></o:p>
<o:p></o:p>
<o:p></o:p>
<o:p></o:p>
<o:p></o:p>
<o:p></o:p>
<o:p></o:p>
<o:p></o:p>
<o:p></o:p>
<o:p></o:p>
<o:p></o:p>
<o:p></o:p>
<o:p></o:p>
<o:p></o:p>
<o:p></o:p>
<o:p></o:p>
<o:p></o:p>
<o:p></o:p>
<o:p></o:p>
<o:p></o:p>
<o:p></o:p>
<o:p></o:p>
<o:p></o:p>
<o:p></o:p>
<o:p></o:p>
<o:p></o:p>
<o:p></o:p>
<o:p></o:p>
<o:p></o:p>
<o:p></o:p>
<o:p></o:p>
<o:p></o:p>
<o:p></o:p>
<o:p></o:p>
<o:p></o:p>
<o:p></o:p>
<br />
<div class="MsoNormal" style="line-height: normal; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<br /></div>
</div>
Іринаhttp://www.blogger.com/profile/05360240354875110051noreply@blogger.com0Козелець, Чернігівська область, Україна50.9131655 31.11684579999996550.873123 31.036164799999966 50.953208 31.197526799999963tag:blogger.com,1999:blog-2814657801777141011.post-15050298578577819622017-10-25T20:01:00.000+03:002017-10-25T20:06:20.680+03:00Археологічні пам'ятки часів Київської Русі<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<span style="letter-spacing: -0.15pt;">В кінці
І тис. - епоха виходу на світову арену </span><span style="letter-spacing: -0.2pt;">слов'янських
союзів племен, активного освоєння ними нових територій. В Подесенні цього
періоду давньоруський літопис </span><span style="letter-spacing: -0.15pt;">"Повість минулих літ" розміщує
сіверян. Археологічні слов'янські пам'ятки кінця І тис. на території
Козелеччини </span>представлені
старожитностями <b><i>роменської культури</i></b>, які є археологічним
еквівалентом союзу сіверян. Вони представлені великою кількістю городищ та
відкритих селищ, розміщених на мисах. Датують дану культуру VІІ – Х
століття.<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgxyjffGrHovSW-n0PlLFS9tmLwIhJGs_V5y7EvSYJjb9YWx0HzDv2LTpT_UfWIzmmuYsauway4R1X4eXZ9Yujpx7sOpMkbj1ZRiTQEXLZItaFkqo0iz8N6GhugR1e5hbeVuhjPD4bicyI/s1600/zolotivorota.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img border="0" data-original-height="533" data-original-width="800" height="213" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgxyjffGrHovSW-n0PlLFS9tmLwIhJGs_V5y7EvSYJjb9YWx0HzDv2LTpT_UfWIzmmuYsauway4R1X4eXZ9Yujpx7sOpMkbj1ZRiTQEXLZItaFkqo0iz8N6GhugR1e5hbeVuhjPD4bicyI/s320/zolotivorota.jpg" width="320" /></a></div>
<span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<span style="letter-spacing: -0.15pt;">В 30-40
роки VIII ст. розпочинається активна експансія Хазарського каганату
на слов'янські землі. В зв'язку з цим виник</span>ли передумови для прискорення процесу
консолідації слов'янських племен. Саме така племінна спілка, чи як говориться в
літописах "княжіння", виникла у сіверян у другій половині першого
тисячоліття. Зовнішня небезпека стала головною причиною і зміни відкритих
поселень на укріплені.<span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<span style="letter-spacing: -0.3pt;"></span><br />
<a name='more'></a><span style="letter-spacing: -0.3pt;">Укріплені
поселення відігравали, мабуть, роль загально-</span><span style="letter-spacing: -0.1pt;">родової фортеці де під час
воєнної небезпеки хоронилося </span><span style="letter-spacing: -0.3pt;">населення навколишніх селищ. Можливо, що тут
же знаходи</span><span style="letter-spacing: -0.25pt;">лися і деякі органи влади. </span><span style="letter-spacing: -0.2pt;">Всього в
Козелецькому районі </span>виявлено та досліджено 24 пам'ятки.<span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<i><span style="letter-spacing: -0.15pt;">Першими
з них були досліджені кургани на території </span></i><i>(ур.Вовковня) та поблизу (ур.
Кам'яний Ріг) села Моровськ ро<span style="letter-spacing: -.15pt;">сійським
археологом В.Л. Беренштамом ще 1889 року. Вони </span>мали висоту
відповідно 4 і 3,5 м та діаметр -16 і 24 м..</i><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<i><span style="letter-spacing: -0.25pt;">Найбільшим
(площею 14 га) з поселень цього часу є від</span></i><i>крите 1929 р. А.Г. Розановим
городище 'Ісаєва Гора". Воно <span style="letter-spacing: -.1pt;">було
розташоване за північною околицею с. Кошани на мисі </span>лівобережної
тераси р.Остер, в урочищі Ісаєва.</i><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<b><span style="letter-spacing: -0.15pt;">Наступного
року О.О. Попко відкрив та дослідив посе</span></b><b><span style="letter-spacing: -0.3pt;">лення Київської доби на
території сучасного Козельця ("Козе</span></b><b><span style="letter-spacing: -0.25pt;">лець-2").</span></b><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<i><span style="letter-spacing: -0.2pt;">Найменшою
з пам'яток цього часу є відкрите 1987 року </span></i><i>А.О.Мултаненом за 3 км на
схід від с. Красилівка на острові, утвореному руслом р. Рудка поселення
"Острів". Воно мало площу лише 0,2 га. А найменшим із курганів є
відкритий в 1988 р. тим же А.О.Мултаненом "Курганний могильник"
за 0,5 км на південний схід від с. Десна, у лісі на виступі пра<span style="letter-spacing: -.2pt;">вобережної тераси р. Десни.</span></i><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<i><span style="letter-spacing: -0.3pt;">Найбільш
відомими в українській історії цього часу були<br />
городища на території м. Остер, сіл Лутава, Моровськ, Старий<br />
</span></i><i><span style="letter-spacing: -0.4pt;">Глибів.</span></i></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 28.4pt;">
<i> Крім названих,
поселення та кургани часів Київської Русі існували також на території та
поблизу сучасних сіл Виповзів, Вовчок, Данівка, Жеребецьке, Карпилівка,
Лебедівка,<span style="letter-spacing: -.3pt;"> Максим, Надинівка,
Петровське, Чемер та Шами.</span></i></div>
</div>
Іринаhttp://www.blogger.com/profile/05360240354875110051noreply@blogger.com1Козелець, Чернігівська область, Україна50.9131655 31.11684579999996550.873123 31.036164799999966 50.953208 31.197526799999963tag:blogger.com,1999:blog-2814657801777141011.post-32716489365204094292017-10-25T19:59:00.000+03:002017-10-28T18:23:13.286+03:00Козелець в ХІХ столітті<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div class="MsoNormal" style="line-height: normal; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<span style="font-family: "times new roman" , serif; font-size: 13.5pt;">В 1802 році Козелець перейшов до
Чернігівської губернії з усім повітом, який складався із 15 волостей. Про
Козелець першої половини ХІХ століття можемо дізнатися з «Відомостей про
розташування міст і сіл Чернігівської губернії 1810 року»:<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="line-height: normal; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<span style="font-family: "times new roman" , serif; font-size: 13.5pt;">В Козельці 2 квартали. 522 будинки.
Чоловіків – 1507, жінок – 1520. В місто на роботу приходило близько 2500
чоловік. В місті діють недільні торги і ярмарки. Перший в неділю Фоміну по
Воскресінню Христову і триває до трьох днів; другий – в день Троїці, триває 4
дні; трейтій – в день свята Преображення Господнього і триває 1 день; Четвертий
на свято Симеона Столпника, що починається 1 вересня і продовжується 4 дні;
п׳ятий – на свято святої великомучениці Параскев׳ї (28 жовтня і триває 4 дні).
На всі ярмарки з׳їжалися купці з Ніжина, сусідніх сіл.<br />
В місті відбувались народні зібрання. Через місто проходив шлях від Петербурга
і Москви до Києва, і від Києва до інших міст.<br />
</span><span lang="RU" style="font-family: "times new roman" , serif; font-size: 13.5pt;">Таким чином, можна сказати, що Козелець знаходився
на </span><span style="font-family: "times new roman" , serif; font-size: 13.5pt;">важливих торгівельних шляхах. В місті часто відбувалися торги і 6 разів на
рік ярмарки, що перетворювало Козелець на важливий торгівельний центр
Чернігівської губернії.</span></div>
<a name='more'></a><o:p></o:p><br />
<div class="MsoNormal" style="line-height: normal; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<i><span style="font-family: "times new roman" , serif; font-size: 13.5pt;">У другій половині ХІХ століття Козелець
залишався сотенним містом Київського полку. До складу Козелецької сотні входило
77 сіл і хуторів. Одночасно він був і резиденцією протопопії, якій підлягало і
48 церков. Оскільки місто мало Магдебурзьке право, міщани користувалися
правами на самоврядування. Вони обирали магістрат на чолі з війтом міста.
Членом магістрату і війтом міг бути лише представник майнового стану. Війта
затверджував гетьман, який був підзвітний лише йому. Магістрат займався
адміністративними, фінансовими, судовими і міськими господарськими справами. В
Козельці розташовувалось сім водяних млинів (на річці Остер) і п’ять суконних
ступ при них, п’ять просяних круподерок.</span></i><span style="font-family: "times new roman" , serif; font-size: 13.5pt;"> Певна частина населення займалась
торгівлею і сільським господарством. Селяни наймались на роботу до поміщиків і
козацької старшини.<br />
В історичній літературі того часу Козелець вважався справжнім містом і
торгово-промисловим центром. Населення його займалось ремеслом, промислами і
торгівлею. Місто славилось майстрами з виготовлення серпанків.<br />
<i>Населення поділялось на козаків, міщан, підсусідків, посполитих,
різночинців, духовенство і землевласників. Переважну більшість населення
становили козаки (35 %), далі міщани (22 %), підсусідки (18 %) – так називалася
категорія населення, що не мала власної домівки і жила по сусідах, чужих дворах
і хатах і виконувала певну роботу.</i>Основними виробниками товарної продукції
залишались ремісники, кількість професій яких збільшилась до 20. Водяних млинів
стало 19, суконних ступ 8.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="line-height: normal; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<i><span style="font-family: "times new roman" , serif; font-size: 13.5pt;">Подальші переписи 1858, 1915 років
засвідчують, що кількість населення Козельця зростало дуже повільно.</span></i><span style="font-family: "times new roman" , serif; font-size: 13.5pt;"> А от
самогоноваріння процвітало. За рік виготовляли 22040 відер горілки. До
речі, в Козельці налічувалось тоді 33 шинки, половина яких належала сім′ї
полковника Дарагана. Самогоноваріння існувало до царської монополії
на виробництво і продаж горілки. Воно було досить прибутковою справою для
господарів. Ось чому ним не гребувала займатись і козацька старшина, зокрема,
один з найбільших землевласників у Козельці Ю.Ф. Дараган. У 1750 році він
купив у князя С.В. Лопухіна пожалувані у 1727 році царем села Семиполки, Рудню,
Мостище, Святе, Жеребецьке, Опанасів з усіма угіддями за 128 тисяч карбованців
золотом.<br />
Для проїзних було 7 заїзжих дворів і 1 поштовий.<br />
Про Козелець у першій половині ХІХ століття можна дізнатися з рапорту
виконуючого обов’язки Козелецького городничого Чернігівському губернатору за
1842 рік. В рапорті мова йде про те, що жодна з 26 вулиць Козельця і двох
міських площ не були забрукованими. Основними виробниками товарної продукції
були кустарі-ремісники. Частина з них займалася поденними чорними роботами.
Заводів і фабрик місто не мало. <i>У Козельці був розквартирований
Дніпровський піхотний полк.</i> Працювало повітове училище, де 6 учителів
навчало 30 хлопчиків, та приходська школа з одним учителем. Дівчат в школу не
приймали.<br />
У міській лікарні обслуговували хворих лише два медичні працівники і повивальна
бабка (акушерка).<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="line-height: normal; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<span style="font-family: "times new roman" , serif; font-size: 13.5pt;">Промисловість міста розвивалась дуже
повільно. Кустарне виробництво не переросло в фабрично-заводське з різних
причин. Основними з них були феодально-кріпосницькі відносини, які панували в
Росії. Крім того, поблизу Козельця була відсутня необхідна промислова сировина,
а Київ постачав його ринки достатньою кількістю промислових товарів.<br />
Повітом Козелець залишався до 1923 року.<br />
Уявлення про те, яким був Козелець в другій половині ХІХ століття, дають ці
рядки з твору Т.Г.Шевченка «Княгиня»: «Містечко Козелець нічим не
відрізняється від інших своїх побратимів, повітових малоросійських міст…
Містечко нічим не примітне, але проїжджий, якщо він тільки не спить, не закусує
у пана Тихоновича, той неодмінно помилується величним храмом граціозної
архітектури Растрелінської, спорудженим Наталією Розумахою…»<br />
<i>Храм, про який говорив Т.Г. Шевченко є собор Різдва Богородиці, побудований
в Козельці в 1752 – 1762 роках за проектом архітектора Растреллі російським
інженером Квасовим і українським зодчим Григоровичем – Барським в стилі
українського барокко. Іконостас зроблений в Італії кращими майстрами по дереву.
Собор є великим архітектурним пам’ятником українського зодчества.</i>Т.Г.
Шевченко чотири рази зупинявся в Козельці.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="line-height: normal; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<span style="font-family: "times new roman" , serif; font-size: 13.5pt;">Козелець, що знаходився на шляху, який
пролягав з півдня Російської імперії на північ, бачив і багатьох інших видатних
людей того часу. Наприклад, в 1820 році тут проїжджав по дорозі в Херсон
великий російський поет О.С. Пушкін.<br />
В ХІХ столітті промисловість була дрібно кустарна, ручна, а найбільш розвиненою
була шкіряна і цегельна.<br />
Реформи 60 – 70 років ХІХ століття, що проводилася в Російській імперії, проводились
і в козелецькому повіті та Козельці.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="line-height: normal; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<span style="font-family: "times new roman" , serif; font-size: 13.5pt;">Після ліквідації кріпосного права в 1861
р.селяни Козелецького повіту повинні були відробляти за десятину польового
наділу 21 день господарських робіт і платити грошовий оброк 2 крб. 50 коп.
щорічно. Ось чому проти «царської волі» лише в квітні – травні 1861 року було
49 виступів селян 92 сіл Козелецького повіту. Для їх утихомирення начальник
каральної експедиції по Чернігівській губернії конц-адмірал Унковський змушений
був посилити війська. У чорноземній зоні повіту із 8717 дворів наділені були
землею 1830 селянських дворів. А 2312 не мали худоби. Тому можна зробити
висновок, що життя селян в пореформений період було злиденним.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="line-height: normal; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<span lang="RU" style="font-family: "times new roman" , serif; font-size: 13.5pt;">Земель</span><span style="font-family: "times new roman" , serif; font-size: 13.5pt;">ні наділи кріпосних
селян Козелецького повіту становили 1,8 десятини на ревізьку душу. Це означало,
що після реформи козелецькі поміщики відрізали на свою користь 21 % землі від
тих наділів, якими селяни користувалися до реформи.<br />
Значна частина селян Козелецького повіту, зокрема, в чорноземних волостях, де
були найбільші поміщицькі володіння, зовсім не одержали землі. Земля залишалася
власністю поміщиків, яких тільки цензових у повіті було 30. Незадоволення
реформою і обурення її наслідками виявляли не лише селяни, а й представники
прогресивної інтелігенції Козельця.<br />
Перед реформою 1861 року в Козельці вже діяло 5 цегельних заводів і завод
сальних свічок.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="line-height: normal; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<span style="font-family: "times new roman" , serif; font-size: 13.5pt;">Після реформи промислове виробництво
Козельця стало розвиватись значно швидше. Цьому сприяв приплив в місто
колишніх кріпаків, малоземельних та безземельних селян, які шукали заробітку.
Зросла кількість промислових підприємств, працювали 2 промислові фабрики і
заводи: 6 шкіряних, 4 цегельних і безалкогольних напоїв. Умови життя і
праці робітників були надзвичайно тяжкими. Вони працювали по 12 – 15, а то і 18
годин на добу. Власники підприємств і адміністрація знущались над робітниками і
часто вдавались до тілесних покарань.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="line-height: normal; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<span style="font-family: "times new roman" , serif; font-size: 13.5pt;">У 1863 – 1869 рр. у Козельці жив і
працював відомий український письменник, прозаїк і поет – Анатолій Патрикійович
Свидницький (1834 - 1871). Прибув він до Козельця з Миргородського повіту,
де залишив роботу учителя, бо з наступом реакції в пореформений період був
запідозрений у неблагонадійності. У Козельці працював чиновником. Але він
продовжував і літературну діяльність. Зокрема, до редагує свою найкращу повість «Люборацький», яка
побачила світ у повному виданні лише на початку ХХ століття, завдяки турботам
І.Я. Франка.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="line-height: normal; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<span style="font-family: "times new roman" , serif; font-size: 13.5pt;">В Козельці Свидницький пише нариси про
життя чиновників - «Хоч з мосту та в воду», «Попався в просак»,
духовенства - «Гаврусь і Катруся», «На похоронах», люмпену – «жебраки»,
«Конокради» та інші. За свої думки автор був звільнений з чиновницької
служби. Перебуваючи кілька років без роботи, у матеріальній скруті,
Свидницький надломив своє здоров’я і в 1871 році помер.<br />
Козельчани були знайомі з ідеями народників і співчували їм. Спробу створити
гурток народників умісті було зроблено учнями Київської гімназії. Учителі
Козелецького двокласного училища Никифор Лук’янович та Андрій Яценко мали
зв’язки з народовольцями – студентами Київського університету, переховували і
поширювали серед населення заборонену народницьку літературу.<br />
В Козельці були створені повітова земська управа і міська дума. Козелецька
земська управа була відкрита 10 липня 1865 р. Вона відала місцевими
справами: земськими повинностями, шляховою справою, лікувальними та
благодійними справами, народною освітою, земським страхуванням, піклуванням про
розвиток місцевої торгівлі і промисловості.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="line-height: normal; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<span style="font-family: "times new roman" , serif; font-size: 13.5pt;">В 1866-1874 р. була побудована
Вознесенська церква.<br />
Земським правлінням належить заслуга у впровадженні у практику
територіально-дільничої форми медичного обслуговування населення, передовсім:
закладення основ профілактики та санітарної статистики.<br />
На той час головна увага медиків була спрямована на лікування сифілісу та
надання допомоги населенню під час епідемій, що спалахували досить часто.<br />
Ще на початку минулого століття багатий землевласник Євреїнов заповів 2857
рублів на влаштування у Козельці богадільні. До 1870 року ця сума значно
зросла за рахунок процентів, а тому земство вирішило використати її на
розширення лікарні, для погашення земських кредитів і для
влаштування Козелецького земського банку. Проте, чернігівський
губернатор не погодився із таким рішенням і було відкрито лише богадільню, що
розташувалася в одному приміщенні із Козелецькою міською лікарнею.<o:p></o:p></span></div>
<div class="MsoNormal" style="line-height: normal; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<span style="font-family: "times new roman" , serif; font-size: 13.5pt;">У 1880 році південні волості Козелеччини
охопила епідемія дифтериту. Для боротьби з нею на допомогу місцевому
медичному персоналу було направлено санітарний загін, який обслуговував 1144
особи. На жаль 598 чоловік померло. Ізолювати хворих доводилося часом насильно,
що викликало невдоволення селян. Наприклад, членам санітарного загону довелося
тікати під прикриттям місцевого пристава від розлючених селян із села
Ярославки. Процент смертності у ізоляційних хатах був досить великий, рідних не
допускали до хворих, ховали померлих також без відома і
участі їхніх
членів сімей.<br />
В останні роки ХІХ століття дума піднімала клопотання про прокладання
залізничної колії через Козелець під час будівництва залізничної дороги Київ –
Жлобін. Але ці клопотання не були прийняті до уваги. Господарський бюджет думи
складався з міських надходжень і був бідний. Державна казна не фінансувала
міську думу.<o:p></o:p></span></div>
<br />
<div class="MsoNormal" style="line-height: normal; margin-bottom: .0001pt; margin-bottom: 0cm; text-align: justify; text-indent: 35.45pt;">
<span style="font-family: "times new roman" , serif; font-size: 13.5pt;">Наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. в
Козельці в Козельці були відсутні дитячі установи. Було три початкові школи і
дві гімназії для дітей «знатних» людей Козельця та сіл повіту. У 1888 році в
Козельці було відкрите жіноче однокласне училище. В школах Козельця навчалось
близько 540 учнів і працювало 35 учителів.<o:p></o:p></span></div>
</div>
Іринаhttp://www.blogger.com/profile/05360240354875110051noreply@blogger.com0Козелець, Чернігівська область, Україна50.9131655 31.11684579999996550.873123 31.036164799999966 50.953208 31.197526799999963tag:blogger.com,1999:blog-2814657801777141011.post-58622432008590731122017-10-25T19:49:00.000+03:002017-10-29T15:22:07.356+02:00Козелець в Х – ХVІІІ століттях<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div style="text-align: justify;">
<b><span style="color: #274e13;">Козелець належить до найстаріших міст України. Його історія сягає в глибину віків.</span></b></div>
<div style="text-align: justify;">
Поселення Козелець було засноване слов’янами, які після розкладу родового ладу перейшли до осілого життя. Селились вони по берегах мальовничої річки Десни та її притоці Остра. Ця, нині невеличка річечка, була в давні часи повноводною і судноплавною. На її берегах росли ліси з багатою трав’яною рослинністю. Жителі селища знаходили тут собі необхідні засоби до існування і захист в час небезпеки. Річка служила також як засіб зв’язку між родовими общинами, а потім між поселеннями, що виникли на її берегах, а також з містами над Дніпром і Десною. Козелець розташовувався на вигідному торгівельному шляху, по якому проходив обмін між північними і південними племенами.</div>
<div style="text-align: justify;">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj7zO0pTAZtXvfe-wCky-k9Di8O3MCmWwyle3rD4ZRmK_aQqyqjBiayGEeJuLRywEfOHpSDnn96WrqFOeE1mS_y3Nm79cBK2XRoJTz6ohbmfW82UosL0GdYITSWlB1ARQFG4WAgqVVAHcg/s1600/Sobor_Bogoroditsi.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; float: right; margin-bottom: 1em; margin-left: 1em;"><img alt="Історія Козельця" border="0" data-original-height="400" data-original-width="600" height="213" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj7zO0pTAZtXvfe-wCky-k9Di8O3MCmWwyle3rD4ZRmK_aQqyqjBiayGEeJuLRywEfOHpSDnn96WrqFOeE1mS_y3Nm79cBK2XRoJTz6ohbmfW82UosL0GdYITSWlB1ARQFG4WAgqVVAHcg/s320/Sobor_Bogoroditsi.jpg" title="Історія Козельця" width="320" /></a></div>
В 1240 році Козелець розділив долю багатьох міст Київської Русі. Загін татар, що оволодів Черніговом і поспішав на допомогу головним силам Батия, які обложили Київ, повністю зруйнували місто. З населення уціліли ті, хто не потрапив до рук татар. Відтоді більше як 100 років про місто немає ніяких відомостей.</div>
<div style="text-align: justify;">
В середині ХІV століття Козелець заселяється і забудовується заново. Нові поселення тепер будуються не на старому городищі, яке було на лівому березі р. Остер, а на новому – між річками Остер і Карашнею, де воно розташоване і нині.<br />
<a name='more'></a></div>
<div style="text-align: justify;">
Нові згадки про Козелець знаходимо в 1362 році. В історичних документах знову з’являються відомості про Козелець і Козелецьке поле (мабуть, і назва міста походить від козельців – польових квітів). Місто і навколишні села звільнились від татарського ярма, але потрапили під владу литовських та польських феодалів. Литовське панування спочатку мало толерантний характер, але після Кревської унії (1385 р.) воно набуває більш жорстокого характеру. Частина українських земель, завойованих Литвою, поступово переходить під владу Польщі. За адміністративно-територіальним поділом польсько-литовських володінь на Україні Козелець був віднесений до Київського воєводства, яке утворилося у 1471 році.</div>
<div style="text-align: justify;">
Ситуація на українських землях погіршується після укладання Люблінської унії (1569 р), після якої виникає нова держава Річ Посполита, що намагається окатоличити і ополячити українське населення. Але населення міста ніколи не мирилися з владаю поневолювачів. Так, 1622 р. вони рішуче виступили на захист головної на той час Свято-Преображенської церкви (знищена за радянських часів) від перетворення її на костьол.</div>
<div style="text-align: justify;">
Козелець іменувався містом в універсалі гетьмана Острянина 1638 року.</div>
<div style="text-align: justify;">
В 1656 році польський уряд спеціальною грамотою надав Козельцю Магдебургське право.</div>
<div style="text-align: justify;">
В цей час Козелець, як і інші міста, являв собою своєрідну фортецю, обнесену навколо земляним валом і обкопаний ровом. В східній частині міста був рів в чотири метри шириною і три з половиною глибиною, наповнений завжди водою. В укріпленні було двоє вхідних воріт: на р. Острі – Київські, на Карашні – Чернігівські. Місто укріплювалось з метою захисту від грабіжницьких нападів кримських татар, які в той час нерідко проникали в північні райони України.</div>
<div style="text-align: justify;">
На початку ХVІІ століття Козелець був укріпленим містом і резиденцією польського староства з метою захисту її володінь від татарських нападів з півдня.</div>
<div style="text-align: justify;">
Населення займалось сільським господарством бджільництвом, ремеслами, торгівлею Місцеві купці закупляли тут зерно і відправляли його в північні міста.</div>
<div style="text-align: justify;">
Важливу галузь господарства складало рибальство, рибу ловили в річках та озерах. Значно розвинута була переробка зерна на млинах, які знаходились р. Остер. Жителі терпіли утиски від військових постоїв, свавілля уніатів. Ось чому вони разом з козаками брали активну участь у боротьбі проти польської шляхти і католицької церкви, які намагалися асимілювати український народ. Зокрема, козельчани були учасниками козацьких виступів у 1620 – 1630 роки. І хоч вони закінчилися поразкою, населення відмовилося визнавати унію.</div>
<div style="text-align: justify;">
Відомо, що жителі Козельця і Остра брали участь у козацько-селянських повстаннях Криштофора Косинського і Северина Наливайка проти польських поневолювачів, виникали бунти і в самому Острі. Зокрема в 1637 році повстанці, яких очолили Мурко і Носко, погромили двори місцевих феодалів, повбивали отців – єзуїтів. Шляхта жорстоко розправилась із бунтарями. Роком пізніше повстання охопило всю Наддніпрянську Україну. Його очолив полковник реєстрового козацтва Яків Острянин</div>
<div style="text-align: justify;">
Тому і не дивно, що населення Козельця приймало активну участь в боротьбі козаків за національне визволення українського народу з під влади польської шляхти в 1648 – 1654 роках. Яскравим доказом цього може служити хоча б те, що козелецьких повстанців і козаків Богдан Хмельницький виділив в окрему сотню Київського полку, а Козелець став сотенним містом.</div>
<div style="text-align: justify;">
Козелецька сотня брала участь у битвах під Пилявцями, Берестечком, Батогом.</div>
<div style="text-align: justify;">
За цю масовість у війні на Переяславську Раду, де відбувався історичний акт про воз׳єднання України із Росією 1654 року, від Козелецького магістрату була запрошена делегація на чолі з війтом Трохимом Яковенком.</div>
<div style="text-align: justify;">
Офіційний договір про воз׳єднання України з Росією було остаточно підписано у Москві. Для підписання договору було відправлено українське посольство міст: Києва, Глухова, Ніжина, Козельця. Від Козелецького магістрату делегатами були війт Т. Яковенко і член магістрату А. Павленко.</div>
<div style="text-align: justify;">
Богдан Хмельницький за активну участь у боротьбі проти польського поневолення грамотою від 1656 року надав міщанам і ратуші право на збір мита, а російський цар затвердив за Козельцем Магдебурзьке право в 1666 році, а в 1716 році його перезатвердив гетьман Скоропадський.</div>
<div style="text-align: justify;">
Жителі Козельця із міщан вибрали магістрат на чолі з війтом. Війта затверджував гетьман і тільки йому він підкорявся.</div>
<div style="text-align: justify;">
Після Переяславської Ради війна з Польщею продовжувалась. В 1663 році польські війська перейшли Дніпро. Великий загін польських військ під командуванням корінного гетьмана Потоцького зайняли Козелець. Місто зазнало великих руйнувань. Польські жовніри з усією жорстокістю розправлялись з сім’ями учасників визвольної війни. Та незабаром українським військом місто було звільнене. Поляки Були розбиті.</div>
<div style="text-align: justify;">
Важливою історичною подією у житті Козельця є вибори гетьмана. В 1662 році в Козельці відбулась старшинська рада, на якій обрали гетьмана Лівобережної України. На Раді брали участь представники Козелецького магістрату. Гетьманом було обрано Якима Сомка.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Після підписання (1666) Андрусівського перемир'я між Польщею і Росією, в 1669 році адміністративний центр Київського полку було перенесено до Козельця. Тут до 1782 р. розміщувалася полкова канцелярія з усіма відповідними службами.</div>
<div style="text-align: justify;">
В 1679 році під час походу турецького султана Мухамеда IV на Україну Козелець було спалено кримськими татарами.</div>
<div style="text-align: justify;">
Про кількість жителів Козельця і рід їх занять немає ніяких відомостей аж до другої половини ХVІІ століття. В 1666 році вперше проведено перепис, але тільки подвірно – податковий. В Козельці на той період було 240 дворів, не враховуючи тих, що були за міською смугою. Саме ці дані дають можливість дізнатись про рід занять козельчан. В своїй переважній кількості вони займались кустарним ремеслом. Найбільш поширеними були такі професії як шевці, кравці, ковалі, теслярі. Майже всі майстри об’єднувались у цехи – основну форму організації виробництва.</div>
<div style="text-align: justify;">
Цехові ремісники мали деякі переваги порівняно з позацеховими. Так, наприклад, шевському цеху Богдан Хмельницький надав привілеї, згідно яких шевці навколишніх сіл «мусили повинність цехові Козелець кому давати».</div>
<div style="text-align: justify;">
Кожен цех мав свій статут, який регламентував виробництво і визначав права та обов’язки цехмістрів, майстрів і учнів, встановлював правові відносини між ними. В них велася книга реєстрації учнів, визначалося в якого майстра і в який час мав навчатися учень, щоб набути професію; яку платню він вносив за навчання і одержував за виконану ним роботу. Козелецькі цехи, як і інші цехи України, користувалися зразком гродненського цехового статуту.</div>
<div style="text-align: justify;">
Восени 1741 року в Петербурзі відбувся черговий двірцевий переворот, внаслідок якого російський престол посіла дочка Петра І Єлизавета. Подія ця мала неабияке значення і для України, адже фаворитом Єлизавети на той час був Олексій Розумовський.</div>
<div style="text-align: justify;">
До пожежі 1854 року у Лемешах стояла звичайна сільська хата, сволок якої прикрашав напис: «... создася дом сей року 1711 маія 5 дня». Тут, в сім'ї реєстрового козака Козелецької сотні Григорія Розума та його дружини Наталки з козацького роду Демешок і минуло дитинство Олексія та його молодшого брата Кирила — майбутнього гетьмана України. Пізніше мати згадувала про їхнє дитинство таке: «Мої ж сини народилися щасливі: коли Олекса ходив з селянськими дітьми по горіхи та гриби, він їх завжди набирав удвоє більше, ніж товариші, а воли, які доглядав Кирик, ніколи не хворіли й не тікали із двору». Відомий і ще один спогад про ті роки: якось побачивши Олексія із книжкою, п'яний, батько схопив сокиру і давай ганяти його навколо хати. Хлопець, боячись батькового гніву, утік з дому й поселився у Чемері, заробляючи собі на хліб співом у церковному хорі. Голос же мав він пречудовий. Це й визначило його подальшу долю.</div>
<div style="text-align: justify;">
На Різдвяні свята 1731 року через Чемер проїздив полковник Федір Вишневський, везучи з Угорщини до царського Двору токайське вино. Завітавши до місцевої церкви, де здійснювалася святкова відправа, він був вражений співом та вродою молодого хориста і запросив його до Петербурга.</div>
<div style="text-align: justify;">
Так у свої 22 роки Олексій потрапив до царського придворного хору, де згодом і привернув увагу цесарівни Єлизавети: високий, стрункий, смаглявий, з чорними очима юнак припав їй до душі.</div>
<div style="text-align: justify;">
На той час при царському дворі перебувало чимало українців, передовсім співаків і композиторів, чиновників і священиків. Це українофільство ще більше посилилося після сходження на імператорський престол Єлизавети, що зумовлювалося політикою її уряду, спрямованою проти засилля німців у важливих сферах життя. По суті, увесь царський двір, запобігаючи перед могутнім фаворитом, фельдмаршалом (до речі, вже не Розумом, а графом Розумовським), пристосувався до його смаків, пише історик Олексій Путро. Скажімо, на двірських банкетах найпрестижнішими вважалися українські страви.</div>
<div style="text-align: justify;">
Неймовірне піднесення, велич і могутність Олексія Розумовського не могло не позначитися й на становищі його великої рідні, і в першу чергу брата Кирила. 14-літнім хлопцем його привезли із далеких Лемешів до Петербурга, де він поглиблював свою освіту, початок якої одержав ще вдома, під опікою кращих тогочасних вихователів і педагогів, а потім навчався в університетах Німеччини та найпрестижніших навчальних закладах Франції, Італії.</div>
<div style="text-align: justify;">
Повернувшись до Петербурга, молодий граф швидко здобув у вищому світі російської столиці загальну шану і любов. У 1746 році він одружується із родичкою імператриці Катериною Нарішкіною і того ж року, маючи од роду 18 літ, призначається президентом Російської Академії наук. На цій посаді, зокрема, він пройнявся глибокою шаною до геніального вченого М. Ломоносова, часто як морально, так і матеріально підтримував його.</div>
<div style="text-align: justify;">
Визначні політичні події розгорнулися на той час в Україні, де в 1744 році побувала Єлизавета. Зважаючи на прохання козацької старшини та Олексія Розумовського, вона прихильно поставилася до відновлення гетьманства. Найреальнішим претендентом на посаду гетьмана був Кирило Розумовський. Урочиста подія обрання гетьмана України відбулася у лютому 1750 року у Глухові. Під його владу було передано і Запорізьку Січ.</div>
<div style="text-align: justify;">
14 років обіймав посаду гетьмана України Кирило Розумовський, займаючись активною реформаторською діяльністю. Завдяки його зусиллям значних змін зазнало судочинство, економічне життя, у сфері просвітянства гетьман пройнявся ідеєю створення першого університету в Україні. На жаль, цей проект не було здійснено — у 1764 році, коли до влади прийшла Катерина II, царський уряд остаточно скасував гетьманство, що було черговим кроком у ліквідації автономії України. Після скасування гетьманства Кирило Григорович багато років жив за кордоном, потім у Петербурзі, а на останок літ переїхав до своєї колишньої гетьманської резиденції у Батурині, де й похований. На відміну від своїх попередників — гетьманів України, він не водив у бойові походи військо, не брав участі у битвах, не палив козацької люльки і не смакував козацької каші. Будучи найтитулованішим українцем XVIII століття, він жив у царських покоях як царедворець, був одним із найбагатших людей тогочасної Росії.</div>
<div style="text-align: justify;">
Тож справедливо буде сказати, що Козелеччини стала колискою видатного українського гетьмана.</div>
<div style="text-align: justify;">
Історія Козелеччини XVIII століття була б неповною і без постаті Кирила Тарловського, про якого розповідав Д. Яворницький в «Історії запорозьких козаків».</div>
<div style="text-align: justify;">
Його прадід чи прапрадід Тарах-Тарловський після закінчення Київської академії приїхав до Остра, де став священиком, потім перебрався до Козельця. Священиками були чи не всі Тарловські. Отримав духовну освіту в Києві і Кирило, служив у Козелецькому жіночому монастирі, а згодом у місцевій Миколаївській церкві. Міг би жити спокійно, якби не одна обставина.</div>
<div style="text-align: justify;">
У 1744 році через Козелець проїздила імператриця Єлизавета. Як свідчить легенда, тут вона у суворій таємниці обвінчалася зі своїм фаворитом Олексієм Розумовським. Вінчання здійснив Кирило Тарловський.</div>
<div style="text-align: justify;">
Існують відомості, що Єлизавета після вінчання з Олексієм Розумовським деякий час жила в Козельці у своєї свекрухи Розумахи. Про українців вона начебто казала так: «Возлюби мене, Боже, в царстві небесному твоєму, як я люблю народ цей благочестивий і незлобивий!»</div>
<div style="text-align: justify;">
Мабуть, чимось священик приглянувся цариці, бо взяла вона його з собою в Петербург, де зробила священиком церкви «лейб-кампании корпуса» і призначала сповідником і вчителем дружини спадкоємця російського престолу Петра Федоровича — Катерини Олексіївни — в майбутньому цариці Катерини II.</div>
<div style="text-align: justify;">
Не відомо, як складалися стосунки в учителя з високопоставленою ученицею, але коли імператорський престол на короткий час посів Петро III, Тарловський став на його боці у боротьбі за царську корону, на яку мітила Катерина. Коли ж нарешті вона стала імператрицею, Тарловському довелося тікати від гніву своєї сповідниці і учениці.</div>
<div style="text-align: justify;">
Якийсь час він був ченцем у Києво-Печерській лаврі, але, боячись розправи, вирушив далі — у запорозькі степи, де, ховаючись від людського ока, харчувався дикими плодами, спав на голій землі, вкрившись чернечою рясою. Тут і підібрали його козаки, привезли на Січ. Невдовзі Кирило стає головний священиком січової Покровської церкви і з того часу відомий у козаків під іменем «дикого попа», оскільки його знайшли дикому степу.</div>
<div style="text-align: justify;">
Коли ж Запорозьку Січ було зруйновано царськими військами «дикого попа» доповіли Катерині II, прохаючи в неї від його імені милостивого прощення. У плині літ пропав у імператриці гнів на свого наставника. Вона дарувала йому звання «лейб-кампании священника», надала йому сотні десятим землі на території теперішньої Дніпропетровщини та її Криму.</div>
<div style="text-align: justify;">
Ставши великим землевласником і, залишаючись священником, Тарловський стає фундатором Самаро-Миколаївського монастиря, освоювачем Новомосковського і Павлоградського повітів. Тут ним засновано дев'ять сіл, мешканцями яких стало і багато вихідців із Козельця і Лемешів. При заснуванні кожного села він спершу будував у ньому за власним проектом церкву, давав поселенцю пару волів, коня, овець, господарський реманент і таким чином колонізував пустельний степовий край. Слава про Кирила Тарловського поширилася далеко ще за його життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
Тоді ж, у середині XVIII. століття на замовлення матері Розумовських Наталки Дем'янівни в Козельці по проекту знаменитого В. Растреллі під керівництвом архітекторів А. Квасова та І. Григоровича-Барського споруджено собор Різдва Богородиці. Всі, хто півтора – двісті літ тому міг завітати до Лемешів, а серед таких був і Т.Г. Шевченко, мали можливість порівняти бідну хату родини Розумів і розкішний Козелецький собор. До речі, Шевченко у повісті «Княгиня» розповідає, що на сволоці у хаті Розумів побачив традиційний напис: «Сей дом сорудила раба Божия Наталия Розумаха, 1710 року Божого» і зафіксований поряд із текстом на мармуровій дошці собору Різдва Богородиці у Козельці: «Сей храм сорудила графиня Наталия Розумовская ». а потім зауважив: «Странные два памятника одной и той же строительницы!»</div>
<div style="text-align: justify;">
Тоді ж А. Квасовим був зведений будинок магістрату, він є однією з кращих споруд доби українського барокко. Обидві споруди збереглися до нашого часу і вражають своєю величчю і красою. А у Лемешах на замовлення Олексія Розумовського було збудовано над могилою його батька Григорія Розума Трьохсвятительську церкву. На той же час припадає і будівництво мурованого Георгіївського монастиря, заснованого ще у 1654 році у селі Данівці біля Козельця.</div>
<div style="text-align: justify;">
Найбільшого розквіту Козелець зазнав у середині XVIII ст. за гетьманування Кирила Розумовського. Тут було збудовано собор Різдва Богородиці (1752-1963), палацево-парковий ансамбль в урочищі Покорщина, будинок Полкової канцелярії Київського полку (1756-1765). В 1752 році було засновано лікарню і Київське намісництво, до складу якого входив тоді Козелець, направило до неї кваліфікованого лікаря.</div>
<div style="text-align: justify;">
В 1765 засновано в місті кінну пошту. В місті працювали 4 шкіряні і одна сально-шкіряна мануфактура.</div>
<div style="text-align: justify;">
В Козельці в цей час діяли церковно-приходське та повітове училища, жіночий пансіонат на правах приходського училища.</div>
<div style="text-align: justify;">
З 1782 року Козелець стає повітовим містечком Київського намісництва, а після створення губерній - повітовим містечком спочатку Малоросійської (1797), а в 1802 р. - Чернігівської губернії. В цей час на кошти колишнього запорізького попа (відомого в історії, як "дикий піп") К.Тарловського та за його проектом було збудовано Миколаївську церкву (1781-1784).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Оскільки біля Козельця вся земля належала Остру, козельчани мало займались землеробством і Козелець визначився як ремісницько-торговий центр. Ремісники об’єднувались в цехи: ткацький, кравецький, швецький та інші. Одних лише шевців налічувалось 25. на річці Остер діяло 2 козацькі та 3 міщанські млини.</div>
</div>
Іринаhttp://www.blogger.com/profile/05360240354875110051noreply@blogger.com0Козелець, Чернігівська область, Україна50.9131655 31.11684579999996550.873123 31.036164799999966 50.953208 31.197526799999963tag:blogger.com,1999:blog-2814657801777141011.post-19834083907832601642017-10-25T10:12:00.000+03:002017-10-29T15:26:11.915+02:00Дата заснування Козельця і питання походження назви міста<div dir="ltr" style="text-align: left;" trbidi="on">
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 21.3pt;">
<b><span style="background: white; color: #20124d; font-family: "" serif "" , "serif";">На
сьогодні в літературі існує декілька дат заснування <span style="letter-spacing: -.15pt;">Козельця.</span></span></b><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 21.3pt;">
<span style="background: white; letter-spacing: -0.15pt;">Перша з них наведена в книзі І.М. Шекери "По міс</span><span style="background: white; letter-spacing: -0.2pt;">цях громадянської війни на Україні" (К., 1957), де сказано,
що </span><span style="background: white;">Козелець засновано 1098 р. Ця ж дата наведена і в книзі<span style="letter-spacing: -.15pt;"> М.Т. Янка "Топонімічний
словник-довідник Української РСР" </span>(К., 1973) та в рукописній
праці краєзнавців з Козельця В.С. Носенка і О.А. Шама "Козелець -
районний центр".</span><br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<span style="background: white;"></span></div>
<span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 21.3pt;">
<table cellpadding="0" cellspacing="0" class="tr-caption-container" style="margin-left: auto; margin-right: auto; text-align: center;"><tbody>
<tr><td style="text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi043ou9zhnsWW58iUdEpKymyIcDSY-wSV5_-cTn30X8SOOPeGrFfmW8ZZIUTRq-mE8ZbBh6ukkbL7LcSmxh5bayb7sSbVTso5HZoYgWBFb98rPYJABf6ZeLdIO6nU5xTGFbGi7A3adG4g/s1600/kozelec.jpg" imageanchor="1" style="clear: right; margin-bottom: 1em; margin-left: auto; margin-right: auto;"><img alt="Козелець" border="0" data-original-height="350" data-original-width="800" height="280" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi043ou9zhnsWW58iUdEpKymyIcDSY-wSV5_-cTn30X8SOOPeGrFfmW8ZZIUTRq-mE8ZbBh6ukkbL7LcSmxh5bayb7sSbVTso5HZoYgWBFb98rPYJABf6ZeLdIO6nU5xTGFbGi7A3adG4g/s640/kozelec.jpg" title="Козелець" width="640" /></a></td></tr>
<tr><td class="tr-caption" style="text-align: center;">Козелець, річка Остер</td></tr>
</tbody></table>
<span style="background: white;">Козелецький
краєзнавець А. Пенський вказує, що дата 1098 р. повністю<span style="letter-spacing: -.1pt;"> повторює дату першої згадки про м. Остер, яка наведена в Іпаті</span><span style="letter-spacing: -.25pt;">ївському літописі. Він </span><span style="letter-spacing: -.05pt;">вважає, що Козелець було </span><span style="letter-spacing: -.3pt;">засновано між 1125 та 1146 роками, коли Всеволод
Ольгович</span></span><br />
<span style="background: white;"><span style="letter-spacing: -.3pt;">
</span><span style="letter-spacing: -.25pt;">правив у Чернігові (1125-1139) та
Києві (1139-1146).</span></span><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 21.3pt;">
<span style="background: white; letter-spacing: -0.2pt;">Як відомо з історичних джерел, м. Остер було здобуте мо</span><span style="background: white;">нголо-татарами
в 1237 році. Тому, виходячи з цього, А. Пенський вважає, що дата засну<span style="letter-spacing: -.1pt;">вання Козельця - 1237 рік, він вказує, що це
знаходить своє пряме підтвер</span><span style="letter-spacing: -.05pt;">дження в
подальшому.</span></span><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 21.3pt;">
<span style="background: white; letter-spacing: -0.15pt;">Про наступну дату заснування Козельця говориться майже в усіх
енциклопедичних виданнях, починаючи з початку </span><span style="background: white;">XX ст.
наведена одна і та ж дата першої згадки про Козелець. Це перша половина ХVІІ <span style="letter-spacing: -.1pt;">ст.. З усього видно, що укладачі цих поважних
видань корис</span><span style="letter-spacing: -.2pt;">тувалися картою
французького дослідника України Гійома де </span><span style="letter-spacing: -.05pt;">Боплана, складеною в 1635 році.</span></span></div>
<a name='more'></a><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span><br />
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 21.3pt;">
<span style="background: white; letter-spacing: -0.15pt;">Краєзнавець А. Пенський надає перевагу </span><span style="background: white; letter-spacing: -0.25pt;">1237р. заснування міста. Він вказує, що це</span><span style="background: white;"> </span><span style="background: white;">був час, коли люди тікали від
монголо-татарської навали в ліси, подалі від доріг. У ті часи дорога з
Чернігова до Києва проходила по правій стороні р. Десна через Моровійськ,
Лутаву, Остер, а на місці сучасного Козельця був ліс. Це підтверджує і одна з
версій про назву Козельця, яка висловлена в книзі Ю.М.Кругляка «Ім'я вашого
міста» (К.,1978), де сказано: "Є версія, що назва (Козелець) виникла з
давньоруського козелеськ, що означає ''козячий ліс", тобто було багато кіз
у цих місцях. Відповідно, <span style="letter-spacing: -.2pt;">щодо дати
походження Козельця в XVII ст., то скоріше за все </span> Г.
де Боплан позначив на карті вже існуюче містечко. Щодо заснування Козельця в
20-30-ті роки ХП
ст. А.
Пенський вважає, що<span style="letter-spacing: -.1pt;"> брати Лагоди читали
не про м. Козелець на Чернігів</span><span style="letter-spacing: -.3pt;">щині, а
скоріш за все мова йшла про добре відоме в </span><span style="letter-spacing: -.1pt;">«історії своєю героїчною обороною проти
монголо-татар м. Козельськ (тепер Калузької області Росії), що тоді належало </span><span style="letter-spacing: -.15pt;">Чернігівському князівству. А територія
сучасного Козельця</span> <span style="letter-spacing: -.3pt;">Переяславському.</span></span><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 21.3pt;">
<span style="background: white; letter-spacing: -0.3pt;">Глущенко В.А. датою заснування Козельця вважає 1115 рік,
період правління Володимира Мономаха, історичну вірогідність якої обґрунтовує </span><span style="background: white;">Володимир
Коваленко, завідувач кафедрою історії та археології України Чернігівського
державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. Він вказує, що в
1097 році, після тривалих і кривавих усобиць, провідні князі на з'їзді в Любечі
ухвалили припинити ворожнечу і відновити лад, встановлений їхнім дідом
Ярославом Мудрим. Кожен князівський рід мав надалі володіти "своєю
вотчиною", тобто землями, що отримав у
спадок від Ярослава їхній батько.</span><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 21.3pt;">
<span style="background: white;">Святослав
Ізяславич отримав Київ, Олег, Давид та Ярослав Святославичі —
Чернігово-Сіверську землю, Володимир Мономах
— Переяславську.</span><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 21.3pt;">
<span style="background: white;">Як наслідок,
річка Остер стала кордоном між володіннями Мономашичів і Ольговичів, стосунки
між якими далеко не завжди були безхмарними. Відтак по обидва боки кордону мали
подбати про свою безпеку. Річка Остер на ті часи несла свої води посеред неозорих
і непрохідних боліт, лісів, площа яких вимірювалася тисячами гектарів. Лише
кілька вузеньких проходів між окремими їх масивами дозволяли дістатися з
одного князівства до іншого. Водночас, саме вони становили найбільшу небезпеку
в разі війни. А тому саме ці проходи й намагалися закрити надійним щитом від
непроханих гостей. Найефективніше це можна було зробити в тих місцях, де
суходільні шляхи перетинали річку Остер. Задля цього й були засновані на зламі
ХІ-ХІІ століть невеличкі міста-фортеці Біла Вежа, Бахмач і Ніжин. А ще раніше
Городець Остерський, неподалік впадіння Остра
в Десну.</span><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 21.3pt;">
<span style="background: white;">Одна з таких
переправ через Остер цілком реально могла знаходитись і в районі сучасного
Козельця: недаремно ж саме через нього у ХУІІІ столітті пройшла нова дорога з
Чернігова на Київ. Тож не дивно, що при переправі тоді ж могла бути споруджена
за князівським наказом ще одна маленька фортеця,
яка мала
охороняти цю
переправу. Щоправда, у літописах згадки про це немає. Але в ході археологічних
розвідок 1950-1970-х років в околицях сучасного міста були знайдені уламки
кераміки, численні предмети озброєння воїнів ХІ-ХІІІ ст. На території і в
околицях Козельця було виявлено ранньослов'янське поселення, а також городище,
поселення і курганний могильник часів Київської Русі. Отже з впевненістю можна
твердити — на час монголо-татарської навали - на місці сучасного Козельця
розташовувався населений пункт, який, без сумніву, своє
коріння пустив ще
в часи Київської Русі.</span><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 21.3pt;">
<br /></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 21.3pt;">
<b><span style="background: white;">
Назва
міста. Версії:</span></b><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 21.3pt;">
<span style="background: white; font-size: 13.5pt;">1.</span><span style="background: white; font-size: 7pt;"> </span><span style="background: white; font-size: 13.5pt;">Від давньоруського
слова "козєлєск", що означає "козячий ліс".</span><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 21.3pt;">
<span style="background: white; font-size: 13.5pt;">2.</span><span style="background: white; font-size: 7pt;"> </span><span style="background: white; font-size: 13.5pt;">Від першопоселенця Козла.</span><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 21.3pt;">
<span style="background: white; font-size: 13.5pt;">3.</span><span style="background: white; font-size: 7pt;"> </span><span style="background: white; font-size: 13.5pt;">Від
промислово-господарських назв: козелець — один з пристроїв у тогочасних млинах,
а також у ткацьких верстатах.</span><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 21.3pt;">
<span style="background: white; font-size: 13.5pt;">4.</span><span style="background: white; font-size: 7pt;"> </span><span style="background: white; font-size: 13.5pt;">Ім’я граду дав рід
лугових трав, об'єднаних одною назвою
— козелець.</span><span style="font-size: 13.5pt;"><o:p></o:p></span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 21.3pt;">
<br /></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 21.3pt;">
<span style="background: white;">Кожна з
версій має право на існування. Але, як свідчить досвід, довести топонімічне
походження багатьох населених
пунктів України практично
неможливо. Найбільш ймовірною є версія козелецьких краєзнавців В. Носенка та О.
Шама (і якої дотримується В. Глущенко) щодо походження назви міста від
лугових квітів козельців, яку зафіксовано в їх статті "Козелець" в
багатотомній "Історії міст і сіл УРСР. Чернігівська область",
виданій 1972 року.</span></div>
<div style="margin-bottom: .0001pt; margin: 0cm; text-align: justify; text-indent: 21.3pt;">
<span style="background: white; letter-spacing: -0.35pt;">Тому, узагальнюючи все вищесказане, можна з упевненістю
сказати, що питання про час виникнення міста і питання про походження його
назви і на далі потребує детального дослідження.</span></div>
</div>
Іринаhttp://www.blogger.com/profile/05360240354875110051noreply@blogger.com1Україна48.379433 31.16557990000001237.555531 10.511282900000012 59.203334999999996 51.819876900000011